Колесник Таня (Донцова)

Адрес: Украина, Днепропетровская область, Верхнеднепровск

Родной город: Верхнеднепровск

Дата рождения: 11 августа

Фамилия: Колесник

Имя: Таня

Рассказать:

Оценить:

Я веселый и общительный человек! Поки дихаю, сподіваюсь...Знаю, що кохання приносить біль і розчарування, але вірю справжнє кохання існує! Підтримую людей, які заради кохання готові на все...Не подобаються люди які бояться говорити те, що думають, відчувають…Люблю в людях щирість, почуття гумору, доброту, відкритість. Мені приємно дивитись на усміхнені обличчя. Боляче знати що хтось страждає. Люблю веселити когось, а не люблю тих, хто постійно на щось ображається .Довіряю людям, не терплю обман.Найбільше в житті я ненавиджу чекати, але завжди приходиться! Подобаються романтичні фільми, але не люблю після перегляду розуміти, що в житті так не буває. Люблю дивитись очі, але не люблю ,коли не можу наважитися глянути у них… Прагну створювати щось нове, але не терплю, коли не відчуваю радості без старого! Люблю свій телефон, а не люблю, коли він мовчить. Люблю дивитись як іде сніг, як сніжинки легенько сідають мені на руку…Люблю гуляти під дощем, але не терплю як після цієї прогулки я хворію…Люблю дивитись у вікно, прохожі бувають іноді дуже смішні, коли думають що їх ніхто не бачить…В захваті від зіркового неба…можу 3 години сидіти на дворі і дивитись на зірки…Подобаються червоні троянди…мої улюблені….Люблю своїх рідних, друзів…просто за те що вони в мене є! Ціню все що вони роблять для мене….якщо хочете ще щось знати…питайте! Завжди відповім) другим! Песочные часы... Отсчитывая секунды, стекает время. унося с собой сотни мыслей... Ведь смотря на те маленькие песчинки пробегают сотни воспоминаний, планов, желаний, пробегает время. Оно бесконечно...лишь оно отсчитывает нас, показывая жизнь и не возвращает ни на миг, но оставляя за собой только отпечатки прошлого в памяти. не раз приходиться переворачивать часы снова и снова... Те же песчинки стекают, тот же путь, но другое направление. не так ли происходит и с человеком??? идя вперед, пытаясь достичь новых вершин, оглядывается назад и вспоминает то, что не вернуть, прошлое... Почему ?? зачем оборачиваться?? Заполнить пустоту? посмотреть на следы ошибок?? но ничего не остается как глупо улыбнуться и с болью идти дальше...Всему свое время и на ошибки прошлого отвечать сейчас неуместно...оно стекло, как и песок... И выход один - отпустить... Ты выпускаешь часы из ладони, мелкие осколки разлетаются и уже не вернешь... █║▌│█│║▌║││█║║█ █║▌│█│║▌║││█║║█ █║▌│█│║▌║││█║║█ Страничка лицензирована©

Данные сделаны общедоступными субъектом персональных данных и получены из общедоступного источника https://vk.com/id70907462 от 15 сентября 2017, 12:15.